Пластикова фурнітура з нейлона та ацеталу: в чому різниця

Існує два напрямки у матеріалах виготовлення пластикової фурнітури: нейлон та ацетал.

Обидва матеріали підходять для виробництва висококласної фурнітури, у кожного є свої прихильники.

Основною перевагою нейлону являється його гнучкість, особливо при високих навантаженнях. На практиці це означає, що фурнітура з нейлону не зламається, а скоріше "вистрибне" із виробу і її можна буде прикріпити знову. Також великою перевагою можна відмітити стійкість до низьких температур. При мінусових навантаженнях нейлон, як і ацетал, стає крихким, але це відбувається значно пізніше.

Серед недоліків нейлону варто відзначити втрату частини властивостей після контакту з водою або при підвищенній вологості, що призводить до зниження гнучкості і витривалості до навантажень. Також, на відміну від ацеталу, при контакті з розчинниками типу бензину і різноманітних олій, може змінювати сво структурні властивості.

Ацетал відзначається високою міцністю на розрив, що являється однією із найважливіших характеристик пластикової фурнітури (в середньому на 20-30% у порівнянні з нейлоном). Окремо відзначають його гнучкість, завдяки якій можна створювати з нього складну у виробництві фурнітуру нестандартних форм. Крім того, ацетал не вбирає вологу, що дозволяє зберегти усі свої властивості навіть у вологому середовищі. Серед недоліків варто відзначити, що починаючи з - 30⁰ С його пластичність стає меншою, ніж у нейлону і можливість поломки підвищується.

Якщо виходити з перерахованих вище характеристик, можна зробити висновок, що пластикова фурнітура з нейлону має більш високу гнучкість у порівнянні з ацеталом, але при цьому значно програє йому у вологому серидовищі. Фурнітура з ацеталу витримає більше навантажень, орієнтовно у три рази, проте, досягнувши піку, соріше зламається.

В основному, ацеталову фурнітуру обирають прихильники сильнішої витривалості на розрив та універсальності використання.